Гострий панкреатит диференційна діагностика
Диагностика острого панкреатита. Дифференциальная диагностика острого панкреатита
Правильно собранный анамнез и оценка состояния больного с учетом симптомов, характерных для острого панкреатита, позволяют осуществить диагностику у большинства больных.
В последние годы в Институте скорой помощи им. Н. В. Склифосовского и Клинической больнице им. С. П. Боткина правильный диагноз острого панкреатита установлен у 96—98% больных. Среди причин неудовлетворительной диагностики острого панкреатита следует отметить многообразие клинических проявлений и атипичных форм заболевания, а также недостаточное знание врачами общей сети точной симптоматики болезни.
Перечисленные выше клинические симптомы могут и должны быть дополнены данными, полученными с помощью специальных диагностических методик, важнейшей из которых является установление повышенной активности диастазы в моче и крови. Содержание диастазы (амилазы) в моче повышается раньше и выше, чем в крови. В связи со сложностью методики реже определяется содержание в сыворотке крови трипсина и его ингибитора, а также липазы. Рентгеноконтрастные исследования внепеченочных желчных путей при тяжелом состоянии больного не производятся.
Обзорная рентгеноскопия и рентгенография брюшной полости позволяют установить лишь вздутие поперечной ободочной кишки (симптом Гобье) и сегментарный метеоризм. Чрезвычайно редко на фоне раздутой поперечной ободочной кишки можно заметить цепочку мелких рентгеноконтрастных теней, которые дают конкременты в протоке поджелудочной железы.
Острый панкреатит необходимо дифференцировать со многими заболеваниями брюшной полости, в первую очередь с прободной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки. Для прободной язвы характерны желудочный анамнез, внезапное начало, «кинжальная боль», неподвижное положение больного на спине, втянутый доскообразный живот, относительная брадикардия и исчезновение печеночной тупости. Рвота возникает редко. Прободение язвы чаше наблюдается у мужчин (10:1) астенического или нормостснического сложения. Средний возраст больных 30—40 лет.
Острый панкреатит встречается преимущественно у женщин (5:1) пожилого возраста (55—65 лет), страдающих нарушениями жирового обмена и заболеваниями желчных путей. Беспокойное поведение больных, повторная рвота, не приносящая облегчения, тахикардия, вздутие живота при относительно мягкой брюшной стенке, отсутствие пернтонеальных явлений, повышение диастазы мочи свидетельствуют о наличии острого панкреатита.
Острый аппендицит, как и острый панкреатит, часто начинается с болей в подложечной области. Однако в верхней половине живота боли локализуются лишь в первые часы заболевания, затем они оказываются более выраженными в правой подвздошной области. Здесь же отмечается выраженная болезненность и появляется защитное напряжение, которое при остром панкреатите отсутствует. Для острого аппендицита характерны также повышение температуры и лейкоцитоз при отсутствии диастазурии. Острая кишечная непроходимость также может быть ошибочно принята за острый панкреатит.
Однако при панкреатите боли носят постоянный характер и с самого начала наблюдаются явления паралитической непроходимости. Живот равномерно вздут, симптомы Валя и Склярова не наблюдаются. При рентгеноскопии отмечается скопление газов в толстом кишечнике, горизонтальные уровни жидкости — чаши Клойбера — отсутствуют.
Тромбоз брыжеечных сосудов имеет очень сходную с острым панкреатитом клинику, так как сопровождается явлениями динамической непроходимости (постоянные резкие боли, вздутие живота, отсутствие перистальтики). Однако при тромбозе боли не иррадиируют в поясницу, рвота присоединяется гораздо позже и состояние больных обычно более тяжелое. Иногда появляется жидкий стул с примесью крови, нет диастаз-урин.
Дифференциальная диагностика с перечисленными заболеваниями имеет большое практическое значение с точки зрения хирургической тактики: при всех этих заболеваниях необходима экстренная операция, а при панкреатите—выжидание. Динамическое наблюдение за больными в первые 1—2 ч и проведение консервативной терапии (поясничная новокаиновая блокада, антиспастические средства) несколько облегчают дифференциальную диагностику. Боли при панкреатите купируются, состояние больных улучшается, а при других заболеваниях клиническая картина изменяется незначительно.
Наблюдаются также случаи острого панкреатита, симулирующего почечную колику, пищевое отравление, грыжу белой линии живота, стенокардию и инфаркт миокарда.
– Вернуться в оглавление раздела “Неотложная хирургия.”
Оглавление темы “Болезни желчных путей и поджелудочной железы”:
1. Осложнения калькулезного холецистита. Рубцовые стриктуры фатерова сосочка
2. Холангит. Холецистогепатит и холецистопанкреатит
3. Лечение калькулезного холецистита. Хронический бескаменный холецистит
4. Постхолецистэктомический синдром. Повторные операции на желчных путях
5. Доброкачественные опухоли желчного пузыря. Рак желчного пузыря
6. Рак желчных протоков. Диагностика и лечение рака желчных протоков
7. Рак фатерова сосочка. Анатомия и физиология поджелудочной железы
8. Исследования поджелудочной железы. Повреждения поджелудочной железы
9. Острый панкреатит. Причины и признаки острого панкреатита
10. Диагностика острого панкреатита. Дифференциальная диагностика острого панкреатита
Источник
| Симптоми захворювання | Нозологічні форми | ||||
| Гострий панкреатит (фаза шоку) | Iнфаркт міокарда, абдомінальна форма | Перфоративна виразка (фаза шоку) | Мезентеріотромбоз (фаза гемодинамічних розладів) | Ниркова коліка | |
| Скарги | |||||
| Біль | |||||
| – локалізація | У верхніх відділах живота | За грудниною | По всьому животі | Без чіткої локалізації | В мезогастрії та гіпогастрії |
| – інтенсивність | Дуже інтенсивний | Інтенсивний, стискаючий | “Кинджальний” | Дуже інтенсивний | Дуже інтенсивний |
| – характер | Тупий постійний | Гострий постійний | Гострий постійний | Гострий нападоподібний | Гострий нападоподібний |
| – іррадіація | У спину, оперізуючий | В епігастральну ділянку, ліву руку і надпліччя | У надпліччя | Без іррадіації | У статеві органи, стегно |
| Блювання | Неприборкане – спочатку вжитою їжею, потім жовчю або кишковим вмістом | Рефлекторне, вжитою їжею | Немає або одноразове вжитою їжею | Неприборкане, іноді з домішкою “кавової гущі” | Рефлекторне, вжитою їжею |
| Дефекація | Затримка | Затримка | Затримка | Кал із домішкою крові | Не змінена |
| Історія захворювання | |||||
| Провокуючі фактори | Приймання алкоголю, жирної, смаженої їжі | Стрес, фізичне навантаження | Загострення виразкової хвороби | Атеросклероз, серцево-судинна патологія з порушенням ритму | Тряска їзда, гостра їжа |
| Об’єктивні дані | |||||
| Шкірні покриви | Бліді, сухі, є кольорові симптоми | Бліді, вкриті холодним потом, акроціаноз | Бліді, вкриті холодним потом | Бліді | Бліді |
| Пульс | Тахікардія | Тахікардія, аритмія | Брадикардія, яка змінюється тахікардією | Тахікардія, часто аритмія | Тахікардія |
| АТ | Знижується | Знижується | Знижується | Знижується | Не змінюється |
| Язик | Сухий | Вологий | Спочатку вологий, потім сухий | Сухий | Вологий |
| Обстеження живота | |||||
| – огляд | Бере участь у диханні | Відстає верхня частина у диханні | Не бере участі у диханні | Бере участь у диханні | Бере участь у диханні |
| – пальпація | Живіт м’який, болісний в епігастрії | Помірне напруження м’язів в епігастрії | Дошкоподібне напруження м’язів і болісність над усією поверхнею живота | Напруження м’язів і болісність без чіткої локалізації | Напруження м’язів і болісність у нижніх відділах, зникає при відволіканні хворого |
| – перкусія | Притуплення у відлогих місцях, тимпаніт над поперечно-ободовою кишкою | Без особливостей | Відсутність печінкової тупості | Без особливостей | Без особливостей |
| – аускультація | Послаблення або відсутність перистальтики | Без особливостей | Послаблення перистальтики | Посилення перистальтики | Без особливостей |
| Патогномонічні симптоми | Керте, Чухрієнка, Воскресенського, Мейо-Робсона, “кольорові симптоми” | – | Спіжарного, тріада Мондора | – | Пастернацького |
| Додаткові методи дослідження | |||||
| Клінічний аналіз крові | Помірний лейкоцитоз зі зсувом вліво | Помірний лейкоцитоз зі зсувом вліво | Помірний лейкоцитоз зі зсувом вліво | Спочатку без змін, потім лейкоцитоз | Без змін |
| Клінічний аналіз сечі | Олігоанурія, пізніше токсичні зміни | Без змін | Без змін | Олігоанурія, пізніше токсичні зміни | Білок, свіжі еритроцити |
| ЕКГ | Можливі токсичні ішемічні зміни міокарда | Ознаки гострої ішемії міокарда | Без змін | Можлива наявність миготливої аритмії | Без особливостей |
| Оглядова рентгенографія | Гіперпневматоз кишечника, симптом Гоб’є | Не інформативна | Вільний газ під куполами діафрагми | Не інформативна | Тіні конкрементів |
| УЗД | Набряк залози і клітковини навколо | Не інформативне | Наявність вільної рідини | Не інформативне | Наявність конкрементів, гідронефрозу |
Диференційна діагностика кровотеч
Читайте також:
- Асортимент та діагностика приготування солянок
- Бактеріологічний метод (остаточна діагностика)
- Визначення патогномонічних симптомів гострого апендициту:
- ВТОМА ПРИ М’ЯЗЕВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА
- Глава XI ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН
- Диференціальна діагностика
- Диференціальна діагностика.
- Диференціальна діагностика.
- Диференціальна діагностика.
- Диференціальна діагностика.
- Диференційна діагностика
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:
Источник
Гострий панкреатит має різноманітні клінічні прояви. Іноді на першому плані є симптоми ушкодження міокарда, легень і плеври, печінки, нирок, головного мозку. Тим же часом прояви хвороби підшлункової залози можуть бути незначними або навіть не виявлятися. Тому про перебіг і клініку гострого панкреатиту треба знати і терапевту, і кардіологу, і пульмонологу, і іншим лікарям нехірургічних спеціальностей.
Визначити діагноз гострого панкреатиту інколи є дуже відповідальним, тому що понад 90 % хворих протягом перших кількох діб хвороби лікуються консервативно. Діагноз цього захворювання дає змогу уникнути екстреної операції і тому має бути надійним і точним. Неважко уявити наслідки діагностичної, отже, і тактичної помилки – консервативної терапії гострого панкреатиту у хворого з перфоративною виразкою шлунка або механічною кишковою непрохідністю.
Етіологія (причини виникнення гострого панкреатиту). Гострий панкреатит – захворювання поліетіологічне. Перше місце серед етіологічних чинників, що призводять до гострого панкреатиту, посідають захворювання жовчних шляхів: холецистит, холелтаз. Наприкінці ХІХ ст. Oppie описав хворого, який загинув від гострого панкреатиту. Під час автопсії у нього знайдено невеликий жовчний камінь, що блокував загальний отвір панкреатичної (вірсунгової) та загальної жовчної проток. На підставі цього Oppie запропонував теорію «загальної протоки»: за наявності такого каналу може виникнути його блокування (камінь, тривалий спазм) із рефлюксом жовчі до панкреатичної протоки, активацією ферментів залози й її аутолізом. Теорія дуже швидко завоювала багато прихильників, але, на жаль, не була доведена іншими дослідженнями. «Загальний канал» існує, за різними даними, у 50-60 % осіб. Отже, у 35-50 % осіб розвиток гострого панкреатиту за цим механізмом неможливий. Однак виявилося, що серед загиблих від гострого панкреатиту з супровідною патологією жовчного міхура, кількість осіб з роздільним варіантом будови термінального відділу проток така ж, як у загиблих від інших захворювань.
Крім того, тиск у панкреатичній протоці є вищим, ніж у холедоху. Під час виникнення рефлюксу не жовч потрапляє в систему панкреатичних проток, а навпаки, панкреатичний сік проникає в жовчні шляхи і жовчний міхур, внаслідок чого виникає ферментативний холецистит або жовчний перитоніт без перфорації жовчного міхура.
Взаємозв’язок між патологією жовчних шляхів і гострим панкреатитом безумовно існує, але він набагато складніший, ніж це уявляли автори та прихильники теорії «загального каналу». Ймовірно, істотну роль відіграють нейросудинні зв’язки між жовчними та панкреатичними протоками. Ці протоки дуже схожі один до одного як анатомічно, так і функціонально. Другою за частотою причиною виникнення гострого панкреатиту називають вживання алкоголю як у Росії, так і в Україні. За американською та французькою статистиками, алкоголізм посідає перше місце, а патологія жовчних шляхів – друге. Алкоголізм ще не означає систематичного вживання алкоголю; інколи досить однієї чарки, щоб накоїти біди.
Кілька років тому в кабінеті професора-хірурга зібралися четверо його колег. Хазяїн пригостив гостей кавою з коньяком. Коли гості пішли, в пляшці залишилося більше половини. На другу добу одного з візитерів було госпіталізовано до клініки з тяжким гострим панкреатитом, а ще через кілька діб троє з тих, що сиділи за столом, стояли за операційним столом, де лежав четвертий: його оперували з приводу панкреонекрозу.
Гострий панкреатит може виникнути після закритої травми живота – травматичний панкреатит. Травма підшлункової залози під час операції на органах черевної порожнини (шлунок, дванадцятипала кишка, жовчний міхур і жовчні шляхи) може бути причиною післяопераційного панкреатиту. Значно важче з’ясувати та зрозуміти причину гострого панкреатиту, що виникає після операції у ділянках, віддалених від залози: з приводу пахової грижі, зоба, захворювань легень. Найбільш ймовірними є нейросудинні впливи на залозу, що позв’язані з операційною травмою, наркозом, згущенням крові, спричинені оперативним втручанням.
Гострий панкреатит може виникнути під час вагітності та в пологах. Якщо це сталося на останніх тижнях вагітності, то слід передбачити можливість утруднення жовчовідтікання (і, можливо, відтікання панкреатичного соку) в дванадцятипалу кишку через тиск, який спричинює вагітна матка. Призводити до післяпологового гострого панкреатиту можуть ті ж чинники, що спричинюють панкреатит після операції на органах, віддалених від підшлункової залози.
Источник
Часто, збираючись до святкового столу, ми «про всяк випадок» вживаємо лікарські засоби, які б допомогли підшлунковій залозі впоратися з підвищеним навантаженням. Наскільки серйозними можуть бути наслідки збою в роботі цього органу, якщо цим питанням переймаються навіть здорові люди? Відповідь однозначна й беззаперечна: максимально серйозними!
Цікаво, що:
1. Гострий панкреатит посідає «почесне» третє місце по поширеності серед хірургічних патологій, поступаючись лише апендициту та холециститу;
2. Вченими доведено нищівний вплив алкоголю (більшість випадків розвитку панкреатиту спричинено його вживанням) та нікотину на підшлункову залозу, а також встановлено зв’язок тютюнопаління з раком підшлункової;
3. Панкреатит – одне з небагатьох захворювань, притаманних не тільки людям, але й тваринам;
Що ж таке панкреатит та які його причини?
Панкреатит – це запально–дегенеративне захворювання підшлункової залози. Підшлункова залоза – це орган змішаної секреції, що виконує дві важливі функції: ендокринну (синтез гормонів, зокрема, всім відомого, інсуліну) та екзокринну (синтез панкреатичного соку, який приймає участь у травленні).
До складу панкреатичного соку входять ферменти (біологічно активні речовини, свого роду, каталізатори хімічних реакцій під час травних процесів):
- амілаза (розщеплює вуглеводи);
- ліпаза (розщеплює жири);
- трипсин та хімотрипсин (розщеплюють білки).
В нормі панкреатичний сік разом з ферментами має потрапляти до дванадцятипалої кишки (ДПК), де він приймає участь у травленні. Проте під час запального процесу панкреатичний сік не потрапляє в порожнину ДПК, а залишається в підшлунковій залозі, де руйнує її тканину. Це явище носить назву аутолізу (автопереварювання), яке лежить в основі формування панкреатиту.
Нижче ми розглянемо причини цього процесу. Механізм його розвитку полягає в тому, що в процес поступово залучаються і тканини, які оточують уражену ділянку. Внаслідок ушкодження ацинозних клітин залози починає синтезуватися клітинний фермент – цитокіназа. Вона, в свою чергу, сприяє активації трипсиногену. Саме це співвідношення «трипсин-інгібітор» відіграє ключову роль, тому, коли компенсаторні функції організму включаються вчасно і належним чином, інгібітор нейтралізує трипсин, агресивний до тканини підшлункової залози. У тому разі, якщо опірність організму знижена або цитокіназ занадто багато – співвідношення «трипсин-інгібітор» зсувається в бік нестачі інгібітора, відбувається самопереварювання залози і розвивається панкреатит. Токсини та ферменти, які під час запального процесу потрапляють в кровотік, здатні серйозно пошкодити інші органи (наприклад, головний мозок, печінку, нирки, серце й легені).
Панкреатит може бути асептичним (неінфекційним) та септичним (коли до вогнища запалення приєднується інфекція). Вкрай тяжкі форми гострого панкреатиту супроводжуються некротичними змінами органів та тканин черевної порожнини, що носить незворотній характер, та у деяких випадках призводить до смерті. В залежності від кількості органів та систем, які панкреатит залучає в цей каскад реакцій, лікарі можуть судити про тяжкість стану пацієнта, підбирають алгоритм лікування та складають прогнози.
Гострий та хронічний панкреатити розвиваються за однаковим механізмом, проте на відміну від гострого, який розвивається за лічені години, хронічний прогресує поволі (місяцями й роками), й під час нього мають місце фіброзні зміни тканини підшлункової залози (явище, коли залозиста тканина замінюється сполучною і поступово втрачає свою функціональність).
Причини панкреатиту:
- Зловживання алкоголем та тютюнокурінням. Алкоголь підвищує тонус та опірність сфінктера Одді (м’яз, котрий регулює поступлення панкреатичного соку та жовчі в порожнину дванадцятипалої кишки).Це може стати причиною погіршення відтоку панкреатичного соку;
- Травма живота;
- Зловживання жирною, смаженою, гострою їжею;
- Пухлини, що перешкоджають відтоку панкреатичного соку в ДПК;
- Порушення прохідності жовчовивідних шляхів;
- Гастрит;
- Гепатит;
- Жовчокам’яна хвороба та холецистит. Камені та обструкція в жовчному міхурі та жовчних протоках. При наявності спільної ампули холедоха і Вірсунгової протоки відбувається біліарний рефлюкс (закид жовчі) в отсанній, що викликає активацію трипсиногену і трансформує його у трипсин з наступним аутолізом тканини. Близько 90% пацієнтів, хворих на панкреатит, мають таку спільну ампулу, що робить цю теорію дуже вірогідною;
- Інфекційні захворювання;
- Спадкові хвороби (муковісцидоз);
- Гельмінтна інвазія;
- Тривалий прийом медикаментів;
Слід зауважити, що частіше розвитку панкреатиту сприяє сукупність причин.
Основна група хворих на панкреатит – це дорослі люди, які зловживали алкогольними напоями, жирною їжею. Сприятливим для розвитку захворювання фактором стають супутні патології. Така тіологія частіше викликає панкреатит у чоловіків. У жінок пусковим механізмом часто стають жовчокам’яна хвороба, незбалансовані дієти та гормональні порушення.
У дітей панкреатит трапляється дуже рідко. Разом з тим, причини дитячого панкреатиту носять інший характер:
здебільшого це травми або наслідки оперативних втручань, коли має місце порушення відтоку панкреатичного соку. Також причиною панкреатиту у дітей може стати підвищена секреція панкреатичного соку, що спостерігається при такому спадковому захворюванню, як муковісцидоз.
Симптоми панкреатиту:
- Різкий оперізуючий біль: дуже сильний, з часом – наростає, не усувається знеболювальними препаратами;
- Локалізація болю: нечітка, розлита. Оскільки підшлункова залоза знаходиться поблизу сонячного сплетення, то біль носить саме такий характер і хворі часто, намагаючись показати, де їм болить, водять руками довкола живота, деколи заводять їх за спину;
Явища диспепсії первинної зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози:
- Біль у верхніх та середніх відділах живота;
- Біль після прийому їжі, страх вживати їжу;
- Приступи нічного болю.
Явища диспепсії вторинної зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози:
- Метеоризм, діарея, флатуленція.
- Підвищена температура тіла;
- Виражена загальна слабкість;
- Головний біль;
- Біль у суглобах.
- Втрата маси тіла. Пацієнти втрачають вагу через синдроми мальдигестії (недостатність травлення) та мальабсорбції (недостатність всмоктування). Окрім того, хворі часто пов’язують біль з прийомами їжі, відтак зменшують свій харчовий раціон в частоті та кількості.
- Симптоми ендокринної дисфункції: знижена толерантність до глюкози або цукровий діабет у занедбаних випадках;
- Симптоми екзокринної дисфункції: здуття, стеаторея («жирові випорожнення»), ознаки дефіциту жиророзчинних вітамінів (остеопороз).
Можливі ускладнення:
Перитоніт, механічна жовтяниця, запалення жовчовивідних шляхів, поліорганна недостатність, кровотеча, кісти та псевдокісти, псевдоаневризми, тромбози, обструкція жовчовивідних шляхів, асцит, рак підшлункової залози.
Діагностика:
Як бачимо, симптоми панкреатитів доволі схожі з симптомами більшості захворювань органів черевної порожнини. Якщо взяти до уваги всю серйозність питання, то умовним «козирем» для хворого буде якраз своєчасна діагностика та належний лікувальний режим. Своєчасна діагностика та лікування допомагає призупинити або сповільнити патологічні процеси в підшлунковій залозі повністю або частково, відновити її функціональність та попередити розвиток ускладнень.
Фактично, будь-яка форма панкреатиту успішно піддається лікуванню за умови, якщо діагностика була проведена вчасно.
Медична Лабораторія ДІЛА здійснює широкий спектр лабораторних досліджень, які допоможуть діагностувати панкреатит та розпізнати його форму й тяжкість, або ж виключити його, а також допоможе у диференційній діагностиці.
Окрім загальноклінічних методів досліджень (загальні аналізи крові та сечі, біохімія крові та копрограма) Медична Лабораторія ДІЛА здійснює специфічні методи дослідження, які дозволяють діагностувати панкреатит:
- Копрограма – зловонний запах, зміна pH в сторону лужної: 8,0-8,5, зниження вмісту стеркобіліну (ахолічний кал), непереварені м’язові волокна у великій кількості, поява непереварених сполучнотканинних волокон, крохмалю, рослинної клітковини, велика кількість нейтрального жиру, жирних кислот. Мила в калі являють собою рештки перепрацьованих жирів і свідчать про нормальну функцію травлення, більшою мірою – про переварювання, розщеплення та всмоктування. Відсутність мил в калі означає, що ці функції порушені;
- Панкреатична амілаза (кров) – підвищується через 2-12 год. після початку загострення захворювання, досягає максимальних значень через 20-30 годин, приходить до нормальних показників за 2-4 доби за нормальних умов перебігу захворювання;
- Панкреатична амілаза (сеча) – підвищуються через 4-6 год. з початку загострення захворювання, досягає максимуму через 8-10 год., повертається до нормальних значень за 7-10 діб.
- Ліпаза; – активність ліпази в сироватці крові виростає через 4-8 год. – у разі гострого панкреатиту, сягаючи максимальних значень через 24 год., та знижується через 8-14 діб;
- Імунореактивний трипсин – свідчить про деструкцію тканини підшлункової залози.
При загостренні також може підвищуватися рівень білірубіну, а високий рівень цукру в крові, та рештки неперевареної їжі в калі – свідчать про те функціональну недостатність підшлункової залози. В загальному аналізі крові можуть відзначатися лейкоцитоз та підвищення швидкості осідання еритроцитів(ШОЕ);
- Панкреатична еластаза – протеолітичний фермент підшлункової залози. Є одним з основних показників зовнішньосекреторної функції – дозволяє виявляти її недостатність без відміни лікування та оцінювати її в динаміці. Перевагою даного лабораторного дослідження є його висока специфічність (бл.95% при дослідженні калу).
- Щоб оцінити роботу ендокринної функції підшлункової залози, необхідно здати натще кров на глюкозу. Якщо має місце гіперглікемія, варто виконати Глюкозо-толерантний тест з 75г глюкози, плазма венозної крові для глибшого вивчення стану вуглеводного обміну в організмі.
Диференційна діагностика:
- Гострий апендицит;
- Гостра кишкова ішемія;
- Аневризма аорти;
- Перфорація ШКТ (шлунку або кишок);
- Інфаркт міокарду;
- Позаматкова вагітність;
- Гострий холецистит;
- Гастродуоденіт;
- Пухлини органів черевної порожнини;
- Ентероколіт;
- Жовчокам’яна хвороба;
- Виразкова хвороба шлунка та ДПК;
- Неспецифічний виразковий коліт;
- Хвороба Крона;
- Рефлюкс-езофагіт;
- Інфекційні та паразитарні хвороби.
Панкреатит – це складне поліетіологічне запально-дегенеративне захворювання підшлункової залози, яке може спричинити тяжкі ускладнення, в деяких випадках – становити пряму загрозу життю хворого, і є приводом для негайного звернення до лікаря.
1. Гострий панкреатит лікується виключно в умовах стаціонару.
2. Розвитку панкреатиту можна уникнути, дотримуючись правильного збалансованого режиму харчування та відмовившись від шкідливих звичок;
3. Клінічні прояви як гострого, так і хронічного панкреатитів , на перший погляд, дуже подібні до тих, які мають більшість патологій органів черевної порожнини. Відтак, самотужки ставити собі діагнози чи займатися самолікуванням – вкрай небезпечно для Вашого здоров’я. Тому у випадку виникнення будь-яких симптомів з-поміж тих, які перелічені вище, негайно зверніться по допомогу до лікаря.
4. Впровадження сучасних алгоритмів діагностики та динамічний моніторинг, на тлі належного лікувального режиму – різко покращили статистичні дані: прогнози у хворих, котрим діагноз поставлено на початкових стадіях захворювання – сприятливі і шанси на повне, або часткове, одужання – суттєво виросли.
5. Профілактика та регулярні скринінгові обстеження – запорука безпеки для Вашого здоров’я.
Бережіть його, адже, як казав дядько Сократ: «Здоров’я – це ще не все, проте все без здоров’я – ніщо».
Інші новини
17.01.2021
16.01.2021
15.01.2021
Источник